Історія школи

Дослідження історії школи зберігаються у шкільному музеї

Шкільні  музеї – по-справжньому  народні  музеї,  які  проводять  велику  й багатогранну роботу: вивчають історію  рідного  міста, збирають  матеріали  про  героїв,  знатних  людей  рідного  краю, сприяють  розвиткові  культури  на  місцях, патріотичному  вихованню  учнів. Таким є і наш музей.

Участь у зборі виставкового матеріалу, у підготовці експозиції музею брали вчителі, учні та їх батьки, випускники школи різних років. Це були випускні альбоми, фотоматеріали різних років, починаючи з 1937 і до сьогодення, шкільне приладдя, особисті речі вчителів та учнів школи. Так  збирався виставковий матеріал, так готувалася експозиція нашого музею.

Наша екскурсія має на меті ознайомити вас із основними віхами історії нашої рідної школи. Упродовж багатьох років творили добро і згуртовували шкільний колектив під керівництвом наших директорів заступники директора з навчально-виховної роботи та вчителі школи. Ними у школі було започатковано славні традиції, які впродовж усіх років її існування зміцнювались та примножувались. Багато наших учителів та випускників захищали рідну землю у роки Другої світової війни, серед них − два Герої Радянського Союзу: Головатий Юрій Максимович та Павловський Рафаїл Семенович.

Традиції, які підтримуються вчителями з року в рік, дали свої результати. За 80 років школу закінчили тисячі вихованців, які з шкільної лави пішли в самостійне життя, стали вчителями, робітниками, агрономами, лікарями, інженерами, будівельниками, відомими вченими і науковцями.

Починаючи з 1952 року кращим із кращих вручаються Золоті та Срібні медалі. Стенд-вітрина нашого музею містить на сьогодні дані про 425 медалістів. Вони – наша гордість.

Наші випускники сьогодні героїчно захищають Україну в АТО. Ми гордимося ними, ними гордиться Бориспіль, ними гордиться вся Україна.

Бориспільська середня школа № 1

Школа і її подвір’я розташовані на історичному місці. До 1935 року на цьому місці стояла Михайлівська церква, яка згадується в історичних джерелах середини ХVІІ ст. За кілька десятків метрів од неї − церква Різдва Богородиці, а далі стояв Борисоглібський храм, збудований київським князем Володимиром Мономахом ще 1117 року. Ці церкви існували до 30-х років XX ст. Вони були діючими. А потім з наступом “войовничих атеїстів” − були зруйновані.

У 1935-1936 рр. Бориспіль нагадував велике село, а в ньому близько 15 тисяч жителів. На той час діти навчилися у двох початкових, одній повній середній школах. Ще одна школа була для дорослих, де навчалися переважно неписьменні та малописьменні. Навчанням було охоплено 2770 дітей. Але наявні навчальні заклади не задовольняли потреби освітньої галузі. Тому в 1936 році міська влада спільно з керівниками бориспільських колгоспів ім.Шевченка, «Перемога», ім. Кірова, «Серп і молот» прийняла рішення збудувати нову середню школу, яку потім назвали Бориспільська середня школа № 1. На той час школа була великою, двоповерховою. У первісному вигляді вона не збереглася, бо протягом восьми десятиріч перебудовувалась і добудовувалась.

Так, на місці храму релігії виріс храм науки і знань.

Директори Бориспільської середньої школи № 1

Виникли проблеми ...
Директори школи

Першим директором став Іван Тихонович Гаврилов, завучем — Білик Яким Дем’янович, старшою піонервожатою — Корибут Уляна Євдокимівна.

1937 року відбувся перший випуск 10 класу. На жаль, нам не вдалося віднайти фото першого випуску Бориспільської середньої школи № 1. Але ми маємо випуск школи 1938 року. Серед випускників 1941 року був майбутній Герой Радянського Союзу – Юрій Максимович Головатий. Його ім’я носить школа з 1965 року. В експозиції музею є копії документів, які засвідчують цю подію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Починаючи  з 1943-1944 навчального року нашу школу очолював директор І.Ф. Лукашенко. На жаль, не збереглося фотодокументів того часу.

Надалі педагогічний колектив очолив директор Петро Трохимович Олефіров, під керівництвом якого зміцнилась матеріальна база школи та зросли наслідки навчально-виховного процесу.

1953 року учительський та учнівський колективи очолив Іван Дмитрович Глушко. В наступні роки директорами школи були Іпполіт Ігнатович Потьомкін, Григорій Родіонович Радченко, Олександр Егорович Прядко, Федір Михайлович Петрусь, Микола Васильович Воробей, Анатолій Володимирович Касперський, Іван Федорович Панасенко, Микола Маркіянович Боровко, з 1983р.− Бойко Петро Васильович, який очолював школу протягом 26 років. З 2008 року по сьогодні школу очолює єдина жінка із усієї плеяди наших директорів – Людмила Василівна Шевченко.

       Учителі школи різних років

Упродовж багатьох років творили добро і згуртовували шкільний колектив під керівництвом наших директорів заступники директора з навчально-виховної роботи: Я.Д.Білик, Г.Р.Радченко, Ленський І.І. (працював з 1948р. по 1967р.), Науменко В.О., Примачик С.М., Пилипянко Г.А. із 1969 по 2009 рік – Матюшенко О.Г.; військові керівники, вчителі географії, україн­ської мови та літератури Л.М.Степанов, В.М.Крекотень, М.І.Крусь, О.Л.Бабич, Л.М.Косинська, учителі російської мови та літератури Р.Д.Альберкант, І.П.Потьомкін, М.З.Киричок, В.В.Пугіна,Н.І.Кам’янська, зарубіжної літератури О.І.Дзюба, А.В.Кондратюк, вчителі математики С.Й.Лівшиць, Б.Д.Федулова, Н.П.Потьомкіна, К.І.Корніяка, Л.Н.Гуль, О.В.Дегтярьова, Л.І.Логвин, А.М.Кучеренко; вчителі української мови та літератури − Л.Г.Івахно, В.Г.Резніченко, В.А.Цілик, Рафаїлова О.Т.; Корніюк Г. І., вчителі біології та   хімії    В.Л.Деркач, Пащенко В.Г., М.М.Жигало, Г.В.Сірик, Л.Г.Нестеренко, Т. В. Чигрин; Пархоменко Л.В.; вчителі фізики Г.П.Сисько, С.Н.Щегель, Г.Е.Степанова, І.Ф.Панасенко, Касперська Л. П.; вчителі історії С.П.Нагорна, Ф.А.Векслер, Літус М.С., Л.І.Шевченко, М.З.Коваленко, Лимар Н. С.; вчителі фізкультури М.Т.Білим, І.М.Марчук, вчителі трудового навчання В.А.Шихайлов, М.В.Придатко, Радченко А.С., Бойко В.В.,  Олійник М.С., Дихтун І. С., Дацюк М. Ф., Яроx А.М., вчителі іноземної мови Р.І.Мінінбург, В.В.Жиліна, З.С.Паціра, В.Г. Головата, В.М.Науменко, Л. Ф.Баюн, С.П.Списовська, вчитель ритміки В. В. Ярмак, бібліотекарі – Л.І.Грищенко, О.Ф.

Упродовж 25-50 років передавали знання, свій багатий досвід, прищеплювали любов до професії вчителя, започатко­вували традиції і примножували славу рідної школи вчителі початкових класів Литовка Г.Я., Нікольська-Спичка Л.Я., Логвин Н.Т., В.Г.Рибна, Т.Г.Драник, Гудим Г.Ф.,  Л.О.Волохонська, Л.О.Прожейко, Г.П.Приходько,  продовжуючи справу своїх попередників − Г.В.Кацович, С.В.Мазур, В.Т.Щульц, С.Г.Шевченко, Н.Т.Логвин, ін.

        Наша школа у роки війни

У роки окупації Борисполя німецько-фашистськими загарбниками, на базі школи була організована Перша Українська гімназія. Приміщення школи зайняв німецький комендант Револя. Він видав наказ районній управі, її голові − Магеровському, а той − ухвали та розпорядження по організації навчального процесу у гімназії, які поширювалися на окремих листівках та друкувалися в газеті “Українське життя”, що виходила в Борисполі у 1941-1942 рр. В одній із них від 23 жовтня 1941 року повідомлялося: “У Борисполі відкрито першу в районі Українську гімназію. Районна управа доручила директору негайно розпочати активну і ретельну підготовку до нового навчального року. Гімназія розпочала свою роботу з точного обліку всіх учнів бувшої середньої школи №1. Разом з райвідділом освіти підбираються висококваліфіковані досвідчені українські кадри, які повинні забезпечити майстерне і глибоке викладання доручених їм дисциплін.”

Відступаючи, у вересні 1943 року, фашисти перетворили місто у руїни та згарища. Від школи лишилися тільки стіни. Повністю був зруйнований другий поверх. Навчання проводилося у пристосованих колгоспних будинках та хатах. У важких і дуже складних умовах починався 1943-1944 навчальний рік. Дітям не вистачало підручників, зошитів, письмового приладдя. Тому писати доводилося на клаптиках газет, листівок  соком із бузини та столового буряка. А під час канікул учні 1-4 класів боролись зі шкідниками, прополювали городні культури, збирали колоски, вирощували шовкопрядів. Учні 5-10 класів обробляли та допомагали збирати  городні і зернові культури.

Згідно постанови Раднаркому від 21 червня 1944 року “Про заходи до поліпшення навчання у школі” для учнів, які закінчили 7 класів, запроваджувалися випускні екзамени. На районній нараді вчителів наприкінці серпня 1945 року відзначалося, що особливо старанно підготувався до екзаменів колектив вчителів Бориспільської середньої школи № 1 /директор І.Ф. Лукашенко/./“Колективіст”, 28 серпня 1945 р./

Вже в той нелегкий час у школі було започатковано славні традиції, які впродовж усіх років її існування зміцнювались та примножувались.

Юрій Максимович Головатий

Серед перших випускників нашої школи – Герой Радянського Союзу Юрій Максимович Головатий. Народився він 23 липня 1923 року в Борисполі в сім’ї  службовця. Семирічку закінчив у с.Ставище на Київщині, а середню − в Борисполі у червні І941 року. Юнака призвали на військову службу та направили до Тюменського військового училища. А через рік лейтенант Головатий уже на Сталінградському фронті. За успішне форсування Дніпра, закріплення і розширення плацдарму та виявлену при цьому мужність і героїзм командиру артилерійської роти Ю.М. Головатому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року присвоєно звання Героя Радян­ського Союзу.

У бою біля м.Балдоне неподалік від Риги Юрій Головатий загинув 23 вересня 1944 року. Але подвиг його безсмертний, він живе у пам’яті поколінь. У Волгограді, Ризі, Балдоне, Борисполі, Каневі його ім’я носять вулиці і школи. У 1965 році Бориспільській середній школі №1 присвоєно ім’я Юрія Головатого, на його честь вулицю Вокзальну,  що у нашому місті, перейменовано на вул. Головатого.

  Учителі-ветерани

«Загоїлись глибокі рвані рани

У воїнів минулої війни,

Але вночі тривожать ветеранів

Гроза, і біль, і неспокійні сни.

                     Ветерани,  ветерани,

                     Ще болять на світанку рани.

                     Посивіли ви дуже рано

                     На полях минулої війни…»

(«Ветеранів тривожнії сни»:  слова М.М.Боровка, музика С.П.Корніяки )

Вчителі нашої школи пройшли полум’яними дорогами війни та повернулися до своєї учительської роботи: директори школи різних років: Олефіров Петро Трохимович, Радченко Григорій Родіонович, Прядко Олександр Єгорович, Воробей Микола Васильович; завучі школи: Білик Яким Дем’янович, Ленський Іван Іванович; старші піонервожаті: Корибут Ул’яна Євдокимівна, Логвин Наталія Терентіївна; Лазорко Лідія Якимівна –вчитель початкових класів, керівник групи продовженого дня; вчителі трудового навчання: Шихайлов Василь Антонович, Рогов Олександр Іванович; учитель музики, керівник духового оркестру та хорових колективів школи, композитор: Корніяка Сергій Павлович.

В експозиції музею школи представлено портупею (польова сумка), передана музею родиною Шихайлова В. А., а також – кларнет, який належав Корніяці С. П.

Учні, батьки та жителі мікрорайону школи у різні роки знайшли та принесли до школи патрони, різну зброю часів війни. Експозицію з цими небезпечними свідками минулої війни ми маємо у нашому музеї.

Школа у ІІ-й половині ХХ- на початку ХХІ ст.

Відбудова основного приміщення школи почалася 1946 року і затяглася на три роки. 1949 року на початку листопада школа запросила учнів у просторі, світлі класи. Педагогіч­ний колектив очолив директор Петро Трохимович Олефіров, під керівництвом якого зміцнилась матеріальна база школи та зросли наслідки навчально-виховного процесу.

Активно відвідували учні гуртки радіотехнічний, хімічний, літературний, драматичний, співочий. 25 старшокласників вивчали теорію роботи двигуна внутрішнього згорання./“Колективіст”,8 лютого 1953 р./

Туристсько-краєзнавча робота удосконалювалась з року в рік. Так влітку 1956 року група туристів школи у складі 18 чоловік на чолі зі старшою піонервожатою Н.Т.Логвин і вчителем фізкультури Л.І.Краснощоковим здійснила туристичний похід за маршрутом Бориспіль-Вишеньки-Канів-Кальне-Старе-Бориспіль. Туристи збирали гербарій, вчилися орієнтуватися в лісі, купалися в Дніпрі. Цікавими для них були екскурсії до музеїв Т.Г.Шевченка, Аркадія Гайдара та відвідання могили Великого Кобзаря. /“Колективіст”,9 вересня 1956р./

В ті роки у школі почали запроваджувати політехнізацію. Юнаки оволодівали професіями водія і тракториста, а дівчата – швеї. В 1958 році 16 учнів склали екзамени на тракто­риста і пішли працювати в колгосп. Спеціаліс­тів автомобільної справи готував гурток під керівництвом М.В.При­датка. Всі члени гуртка успішно склали екзамени і одержали звання шофера – професіонала.

Випуск 1958 року

Наявність матеріально-технічної бази дала можливість в 1958-1959 навчальному році десять 8-10 класів перевести на виробниче навчання. Першого вересня 1958 року у школі почали навчання 850 учнів. /“Колективіст”,31 серпня 1958р./

Шкільний радіогурток очолював учитель 0.Щегель. Зокрема, вони зробили 12 детекторних приймачів та інших приладів, а десятикласник Микола Заболотний та учень 9 класу Леонід Недождій змонтували два лампові радіоприймачі. Силами гуртківців у школі було встанов­лено радіовузол, через який щодня передавали шкільні новини. /”Колективіст”, 7 травня 1958р./

Не менших успіхів досягли учні школи в художній самодіяль­ності, художній творчості, спортивних змаганнях, про що свідчить районна газета  «Колек­тивіст». Виступаючи на районній олімпіаді 26-29 березня 1958 року зведений хор учнів 3-10 класів у складі 200 чоловік, виборов путівку на обласну учнівську олімпіаду. 1960 р. на районній олімпіаді, присвяченій Декаді української літератури та мистецтва в Москві, колектив юних аматорів сцени виборов перше місце за жанрову різноманітність, масовість, виконавську майстерність. На обласну олімпіаду визначені хори 8-10 класів, 1-4 класів, ансамбль бандуристів і танцювальний колектив середньої школи № 1. /”Колек­тивіст” , 17 травня 1960р./

На районному огляді з художньої творчості по випилю­ванню найкращими були роботи обдарованого учня І0-В класу Миколи ІІетлицького, який пізніше стане відомим у Борисполі художником  малювання на граніті та мармурі, а також музикантом-скрипалем, організатором сімейного ансамблю “Миколин гурт”.

Робота педагогічного колективу оцінювалась не лише успіш­ностю учнів, їх міцними знаннями та відмінною поведінкою, а й безпосередньою участю вчителів у масово-політичній роботі. Крім роботи у школі, вони читали лекції, проводили бесіди на наукові і політичні теми, випускали стіннівки у тракторних бригадах. Серед найбільш активних учителів були К.Б.Пономарьов, Г.Г.Ванько, Л.В.Левицька, М.І.Борисенко, Г.К.Мурашко, М.М.Шкоруп, У.Е.Корибут. /“Колективіст”, 7 червня 1960р./

                            Ціною сліз і біллю матерів

                              Війна була оплачена сповна.

                              Загиблим шану віддаємо і не дозволимо,

                              Щоб почалась нова війна.

 

 

Момот Володимир Миколайович

Герой Антитерористичної операції на Сході України, випускник  Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 імені Юрія Головатого 1991 року. Загинув під м. Слов’янськ на Донеччині у 39 років, прапорщик, старший повітряний радист авіабригади “Блакитна стежа”. 

Присвятив службі в армії 20 років, має 6 нагород. Залишилися троє детей – син 15 років і дві дочки по 6 років.

На військовому аеродромі в Борисполі сів літак з тілами трьох льотчиків зі збитого ополченцями літака під Славянськом.  Борисполь прощався з майором Сергієм Каменським, прапорщиками Володимиром Момотом і Олексієм Потапенком. Всього на борту «АН-30» загинули 5 членів екіпажу. Троє льотчиків отримали поранення.

Як журналіст, як громадянин цілий ряд репортажів із зони бойових дій провів випускник нашої школи 2000 року Корніюк Тарас Іванович. Із рук Президента України Порошенка відважний представник прес медіа отримав урядову нагороду – орден «За заслуги» ІІІ ступеню.

Відважним захисником Донецького аеропорту – «кіборгом» –  був наш випускник 2003 року Горкун Віталій Володимирович. Відвідавши наш музей, Віталій Володимирович передав для експонування свою тільняшку зі словами: «Вона мене цілий рік від ворога берегла – без жодної подряпини додому повернувся».

Наш випускник 1988 року – Валерій Федорович Гудзь – відважно боронив Україну від ворога, тому й отримав цілий ряд бойових нагород, зокрема, орден «Богдана Хмельницького» ІІ ступеня.

Наші героїчні випускники на честь 1000-ліття Борисполя нагороджені ювілейним знаком. Ми гордимося ними, ними гордиться Бориспіль, ними гордиться вся Україна.

Наші випускники – наша гордість

Традиції, які підтримуються вчителями з року в рік, дали свої результати. За 80 років школу закінчили тисячі вихованців, які з шкільної лави пішли у самостійне життя, стали вчителями, робіт­никами, агрономами, лікарями, інженерами, будівельниками, відомими вченими і науковцями.

Серед перших випускників нашої школи Герої Радянського Союзу Юрій Максимович Головатий та Рафаїл Семенович Павловський.

Серед випускників середньої школи №1 брати: Федір і Павло Степановичі Кислі – український вчений з металознавства, академік НАНУ та вчений літературо­знавець.

Відомі імена випускників школи:

 доктора математичних наук, професора викладача Національного Технічного університету Юрія Федоровича Видолоба,

кандидата наук викладача цього ж університету Віктора Григоровича Філіповського,

кандидата історичних наук, викладача Київського інституту легкої промисловості Арнольда Івановича Ленського,

доцента, кандидата педагогічних наук, викладача Ніжинського педінституту Тамари Дмитрівни Пінчук,

 контр-адмірала, викладача військово-морської академії Миколи Даниловича Колодійчука,

генерал-майора Олександра Михайловича Коваленка.

Випускники нашої школи – кандидати наук Раїса Іванівна Бондар, Раїса Луківна Боковенко,

заслужений учитель України  –  Михайло Якович Корніяка,

заслужений тренер України з хокею на траві Віктор Григорович Щегель,   майстер спорту, чемпіон України з легкої атлетики Віктор Петрович Карпенко, майстер спорту міжнарод­ного класу з велоспорту, переможець і призер міжнародних змагань Ігор Шило, чемпіон області з шахів Олег Олександрович Верес,

тричі мер нашого міста Олександр Михайлович Придатко,

директор заводу “Озон” Володимир Іванович Крилач,

телеведуча Лєонтьєва Світлана Іванівна і багато, багато інших, які трудяться в різних галузях народного господарства.

Щороку школу залишає нова плеяда випускників. Починаючи з 1952 року кращим із кращих вручаються Золоті та Срібні медалі. Стенд-вітрина нашого музею містить на сьогодні дані про 425 медалістів. Вони – наша гордість.

Наші випускники – вчителі школи

Із 65 учителів, які працюють нині у школі, понад 30 відсотків є випускниками нашої школи. Це − вчитель історії Величко Світлана Володимирівна, математики − Логвин Лариса Миколаївна, Редька Жанна Петрівна, Момот Ірина Вікторівна, зарубіжної літератури − Авраменко Людмила Анатоліївна, фізкультури − Калиній Тетяна Любомирівна, англійської мови − Копан Тетяна Григорівна, української мови та літератури − Карпенко Людмила Анатоліївна, початкових класів − Ярош Наталія Володимирівна, Рябець Світлана Олександрівна, Бичковська Тетяна Григорівна, Ковтун Валентина Володимирівна, Гаврилець Юлія Володимирівна, фізики − Гомон Людмила Вікторівна, педагог-організатор Гайдай Ганна Сергіївна, соціальний педагог Наталія Вадимівна Тишко, заступник директора з виховної роботи Мельник Світлана Петрівна.

Боровко Микола Маркіянович

М. М. Боровко — поет, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник освіти України.

Народився 13 травня 1948 року в селі Борщів Баришівського району Київської області у багатодітній хліборобській родині (у сім’ї було восьмеро дітей). Закінчив Борщівську початкову школу, навчався у Волошівській восьмирічці. Потім – 11 клас Баришівської середньої школи № 1, після закінчення якої працював різноробочим у рідному селі.

З 1967 року  – студент Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького. Навчаючись, почав друкувати вірші у студентській газеті «Вітрила». Згодом доля привела М.Боровка в Бориспіль, який став рідною домівкою. Понад 40 років бориспільці знають його як прекрасного вчителя, заступника директора з навчально-виховної роботи, директора Бориспільської ЗОШ №1 з 1973 по 1982 роки,  завідувача міського відділу освіти (з  1982 по 2008 роки).   З 2009 року − проректор та викладач української мови в Бориспільському інституті муніципального менеджменту при МАУПі, директор коледжу «Інтелект» при цьому закладі.

Перша збірка – «Березень планети» – вийшла 1978 року. Особливе місце у творчості поета посідають збірки «Ронделі»(1994, 2000, 2007 рр.) та «На подвір’ї Всесвіту. Ронделіана» (2013р). Микола Боровко досяг рангу називатися першим з українських поетів, хто відважився звернутися до цієї непростої класичної форми. «Рондель –це форма, що дала мені можливість поговорити з самим собою про вічне», – говорить поет.

Згодом з’являються книжки:  «Земні турботи» (1987), «На межі літа» (1990), «Хатнище» (1992), «Ронделі» (1994), «Трубіж» (1996), «Сповідь» (1997), «Ронделі» (2000), «Різдво весни» (2003), «Квіти мойого саду» (2006), «Хатнище Боянового роду» (2007), «Ронделі» (2007), «Крізь мене Альта протіка» (2008), «Пергаменти літа» (2008), «Ронделі» (2010).

Микола Маркіянович  — лауреат премії імені О. Бойченка (1979), імені П. Чубинського (1998), імені А. Малишка (2004). Член Національної спілки письменників України (2000). Заслужений працівник освіти України (1991).

Нагороджений золотою медаллю «За заслуги в освіті». Лауреат Київської обласної премії «За заслуги в галузі освіти»(2008). Кавалер відзнак Президента України – ордена «За заслуги» II та  IІІ ступенів (1998, 2003 роки). Його ім’я занесено до книги «Уславлені постаті України». Микола Боровко –  член-кореспондент Міжнародної кадрової академії (1998 рік).

Напередодні Дня поезії – 20 березня 2015 року – отримав Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Г.Сковороди «Сад Божественних пісень».

 

 

Бойко Петро Васильович

Понад 26 років школу очолював досвідчений директор, енергійний керівник з притаманним йому неспокоєм і завзяттям, вимогливістю та справедливістю. Його любили і поважали за щирість, дотепність, толерантність, здатність віднайти «ключик довіри» у спілкуванні з учнями, колегами, а головне – за людяність і порядність.

У 1973 році Петро Васильович закінчив фізико-математичний факультет Чернігівського педагогічного інституту, але ще з 1970-го вже працював учителем фізики у ЗОШ №7 м.Борисполя. У 1973-1974 р.р. – служив у лавах радянської армії, а з червня 1974 року – знову вчителює у ЗОШ №7. З 1978 по 2008 рік Петро Васильович Бойко працює вчителем фізики, заступником директора та з 1982 року − директором школи – у Бориспільській загальноосвітній середній школі №1 імені Юрія Головатого.

Бойко Петро Васильович був мудрим наставником, який своєю досвідченістю та турботливим ставленням спрямовував вихованців школи на життєвий шлях.

Петро Васильович був добрим сім’янином та батьком. Разом з дружиною, яка, як вірна подруга, працювала поряд з ним – Варварою Василівною – виростили сина та двох доньок.

Бойко П. В. завоював авторитет серед педагогів, учнів, батьків завдяки високому професіоналізму, толерантності, шляхетності. За свою 38-річну педагогічну діяльність Петро Васильович був нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України»(1994), медаллю «В.Сухомлинського»(2007), Грамотами та Подяками Міністерства освіти України, Головного управління освіти і науки Київської області, управління

освіти і науки Бориспільської міської ради.

Через 40 днів, як перестало битися його серце, на причілку школи відкрито меморіальну дошку. На церемонії були присутні учні, вчителі, друзі.

 

Матюшенко Олена  Григорівна

Корифей педагогічної справи – 40 років пропрацювала у нашій школі заступником директора з навчально-виховної роботи, вчителем математики.

Матюшенко О. Г.  родом  із с. Городське Коростишівського району Житомирської області. 1952 р. закінчила 7 класів  Городської неповної середньої школи, 1960 р. – Житомирський  технікум землевпорядкування та почала працювати техніком-землевпорядником Київського обласного управління сільського господарства. З 1962 р.− працює вчителем  креслення у Гнідинській восьмирічній школі, вихователем групи продовженого дня, класоводом, викладає біологію у 5-8 класах. З вересня  1964 р. працює вихователем у дитячому садочку №4 у м. Борисполі. 1967 р.  закінчує заочно факультет «Методика і педагогіка початкового навчання» Київського педагогічного інституту ім.Горького.

З 1969 по 2009 роки – працює заступником директора з навчально-виховної роботи  у Бориспільській загальноосвітній середній школі №1 імені Юрія Головатого.

Олена  Григорівна  очолювала раду шкільного методкабінету, організовувала роботу психолого-педагогічного семінару для класних керівників, школи молодого вчителя, керувала роботою творчих груп вчителів-предметників, творчих груп вчителів початкової школи по впровадженню ідей В.Сухомлинського «Навчання – радість пізнання» та у старшій школі – по вихованню громадянської зрілості учнів, керувала роботою гуртка «Юний педагог» та дала путівку у життя багатьом вихованцям нашої школи.  Матюшенко О.Г.  ініціювала створення Кімнати бойової слави 1982р. та поновлення її у 2005 р., започаткувала створення музею історії школи та була ініціатором та організатором проведення свят «Рідній школі 60р., 70 р.».  

Матюшенко О. Г.  нагорожена нагрудними знаками «Відмінник народної освіти України»(1982), «Отличник просвещения СССР»(1987), «20 років ветеранської організації України»(2007), медалями – « У пам’ять 1500 річчя Києва»(1984), «Ветеран праці»(1987), грамотами і подяками МОН України, облуправління освіти і науки, міського управління освіти і науки, Бориспільської міської ради ветеранів війни та праці, Бориспільського районного та міського судів, де понад 25р. була народним засідателем. 2007р. Матюшенко О.Г. стала лауреатом премії міського голови «За заслуги в розвитку освіти Борисполя».

Віртуальна екскурсія